1. Середовище сірчаної кислоти: як одне з сильних корозійних середовищ, сірчана кислота є важливою промисловою сировиною з широким спектром використання. Сірчана кислота при різних концентраціях і температурах має велику різницю в корозії матеріалів. Для концентрованих концентрацій із концентраціями понад 80 відсотків і менше 80 градусів C вуглецева сталь і чавун мають гарну стійкість до корозії, але вони не підходять для високошвидкісного потоку сірчаної кислоти. Це не стосується матеріалу клапана насоса; звичайна нержавіюча сталь, така як 304 (0CR18NI9) і 316 (0CR18NI12MO2TI), також обмежена середовищем сірчаної кислоти. Тому клапан насоса, який транспортує сірчану кислоту, зазвичай виготовляється з чавуну з високим вмістом кремнію (складність лиття та обробки) і високолегованої нержавіючої сталі (сплав 20). Фтопластик має хорошу стійкість до сірки, і використання клапана насоса з фтором (F46) є більш економічним вибором.
2. Середній вміст соляної кислоти: більшість металевих матеріалів нестійкі до корозії соляною кислотою (включаючи різні матеріали з нержавіючої сталі), а молібденове залізо з високим вмістом кремнію також можна використовувати лише для 50 градусів C і 30 відсотків соляної кислоти. На відміну від металевих матеріалів, більшість неметалевих матеріалів мають добру корозійну стійкість до соляної кислоти. Тому гумові насоси з внутрішнім покриттям і пластикові насоси (наприклад, поліпропіленові, фторопластові тощо) є хорошим вибором для транспортування соляної кислоти.
3. Середовище азотної кислоти: як правило, більшість металів швидко піддаються корозії та руйнуються в азотній кислоті. Нержавіюча сталь є широко використовуваним азотостійким матеріалом. Він має гарну стійкість до ерозії для всіх концентрацій усіх концентрацій при кімнатній температурі. Наприклад, 316, 316L) не тільки краще, ніж звичайна нержавіюча сталь (така як 304, 321), а іноді не така хороша, як звичайна нержавіюча сталь. Для високотемпературної азотної кислоти зазвичай використовуються матеріали з титану та титанових сплавів.
